Сценарій свята : «Козацька слава оживе»

Сценарій свята : «Козацька слава оживе»

І ведучий: 

Як палають в темнім борі ягідки калини,

так любов палає в серці Нені – України!

ІІ ведучий:

Розіллється на всі боки, слава України,

Наче сонце засіяє похмурої днини.

І ведучий:

І  від краю і до краю хай вона сіяє,

Слава лицарів звитяжних, козацькая слава!

ІІ ведучий:

За Дніпровськії пороги хай вона полине,

Де козацький дух живе й пам'ять і понині.

Звучить музика «Марш запорізьких козаків».

Ці ведучі відходять трохи назад, а на передній план виходять двоє наступних ведучих.

ІІІ ведучий: (звертаючись до другого ведучого)

Що це в тебе, такий загадковий вигляд? Ніби ти машину часу винайшов!?

ІV ведучий: (розводить руками здивовано)

А як ти вгадав?

ІІІ ведучий:

А що, правда? Покажи!

ІV ведучий:

Зараз, один момент! ( йде на деякий час за куліси)

Виходить, несучи перед собою якийсь дивний агрегат.

«Ось, моя машина часу! Зараз випробуємо, хочеш?»

ІІІ ведучий (недовірливо, як в рекламі про шоколад «Мілка») :

Так, звичайно!

ІV ведучий:

Так, зрозуміло, не віриш! Тоді дивись….

Звучить музика (бажано з фільму «Іван Васильович міняє професію»), на сцені з’являється гурт молоді. Молоді козаки й дівчата. Інсценують картину Пимоненка «Їде козак на війну».

Звучить пісня « За світ встали козаченьки…»

І ведучий:

Хлопці, дівчата, звідки ви тут взялися, і що тут відбувається?

Хлопець-козак:

Ваше перше запитання нам не зрозуміле, а от що тут відбувається… хіба не ясно, їдуть козаки на  Січ.

Дівчина:

А я – Маруся Чураївна!

ІІ ведучий:

Щось не чув я такої, з якого вона класу?

ІV ведучий:

Та не з якого класу, а з легенди!

Дівчина:

Що значить з легенди? Чураївна я, дочка козацького урядника Полтавського полку, Гордія Чурая.

ІІІ ведучий.

Так, так, я знаю. ЇЇ називали малоросійською Софо. Вона складала пісні, які підхоплював народ. По всій Україні лунали «За світ встали козаченьки», «На городі верба рясна», «Прилетіла зозуленька»,»В кінці греблі шумлять верби», «Зелененький барвіночку», «Ой не ходи Грицю…» Так, що хоч і говорять, що вона – дівчина з легенди, а все ж це – конкретна історична постать.

І ведучий.

Я теж про неї чув, і про пісню. ЇЇ співали полки Богдана Хмельницького вирушаючи на історичні битви 1648 року до Жовтих вод та Корсуня.

Тільки не можу зрозуміти, як вона тут опинилася?

ІІІ ведучий:

Так це той, … он – герой дня – винахідник, а ото – машина часу.

ІІ ведучий:

А я знаю, що в 1790 році в Петербурзі в збірнику «Молодчик з молодкою на гулянні» була надрукована ця пісня. Вже тоді молодь знала кілька варіантів пісні. Вона дійсно супроводжувала козаків у боях за рідну землю, за волю й незалежність України.

Чураївна збирається йти. Усі разом, проводжаючи її говорять:

Бувай здорова, дівчино! Щасти тобі!

Знову звучить фрагмент пісні «За світ встали козаченьки»

Заходять іноземці – француз і поляк.

Француз:

Пане, Владиславе, а що ви думаєте, чи довго простоїть моя фортеця на цій землі?

Поляк:

Як казав писар ясновельможного нашого пана гетьмана, що створено людська рука збудувала, те й зруйнувати може…

Як це його величали? А, здається Богдан Зиновій Хмельницький.

Француз:

Не знаю… А все ж дивний цей народ, козаки. Я за ними давно спостерігаю і навіть роблю записи, ось, погляньте.

Дає книжечку.

Поляк:

Я бачу, ви не тільки фортеці будуєте, а ще й книжки пишете. Цікаво, чи переживе вона (показує на книгу) вашу фортецю?

Француз :

Хтозна…

І ведучий: (звертаючись до залу)

А ви здогадалися, хто це? Так, звичайно, це іноземці, і один серед них французький інженер і мандрівник Гійом де Боплан.

Француз:

Прошу вибачення, Гійом Левассер де Боплан! ( Знімає капелюха і вклоняється) Невже такі юні діти знають про мене?

ІV ведучий:

Звичайно, ми про вас вчили на уроці історії. І знаємо, про що ваша книжка. Вона зветься «Опис України» .Ось, наприклад, як ви описуєте підготовку козаків до морських походів: «Будують човни близько60 стіп завдовжки, 10 чи 12 завширшки і 12 завглибшки. Ті човни не мають корми. Зводять щоглу висотою 12 стіп, на боки прив’язують довгі в’язки очерету, вони кріпляться ликом з липи, або вишні. На щоглу напинають доволі незграбне вітрило, котре розпускають лише в гарну погоду. Беруть із собою в похід сухарі, пшоняну кашу і борошно, розмішане на воді, яке вони їдять, змішавши з пшоном, це для них – наїдок і напиток, він має гіркуватий смак, і називається саламаха, тобто, смачна страва»

Француз:

Як на мене, то не знайшов у цьому особливого смаку.

Козак:

Ой, ой, ой, бачив, як наминав нашу саламаху, аж за вухами лящало!

Француз:

Ну, коли й користав з цього в моїх мандрах, то лишень тому, що нічого кращого знайти не міг.

Козак:

Які ж ми панські… Так, звичайно, козаки жаб не їдять, проте козацька їжа то сила й здоров'я. А може мені хтось розказати, що їли козаки?  (запитання до залу)

Козак:

Так, от, шановні братці-товариші, їжу готували у мідних та чавунних казанах, які, доречи, тримали в чистоті. Готували три рази на день. Звичайно подавали соломаху, тобто житнє борошно, густо зварена з водою, тетерю, вона відрізняється тим, що зварена на квасі, і щербу, це також, житнє борошно, але зварене на риб’ячій юшці. Крім цього козаки ласували м’ясом,  дичиною, рибою, полюбляли вареники, сирники, гречані з часником галушки,  рубці, «свинячу голову до хріну та локшину на переміну», мамалигу – тісто з проса або кукурудзи, яку їли з бринзою, тобто солоним овечим сиром, або з пастремою, тобто висушеною на сонці бараниною і загреби – коржі, які називалися так, тому що клалися в натоплену піч і загрібалися в попіл або вугілля.

Пісня («Ой, чули, чули, чули…», або «Ой, мій милий чорнобривий вареничків хоче…»

Заходить Сагайдачний.

Щось почув я зневажливе слово про козацькі човни?!

«По Чорному морю супротивна хвиля встає,

Судна козацькі на три частини розбиває.

Одну частину взяла – в землю агарянську занесла,

Другу частину – гирло Дунайське пожерло,

А третя де ся має – в Чорному морі потопає»

Так, на морі козаків чекала небезпека, але ж і боялися турки – бусурмани наших чайок, бо налітали вони стрімко на їхні галери, на їхні фортеці, коли ходили ми на Кафу наших бранців визволяти. І не було тоді на морі нам рівних мореплавців.

І ведучий, звертаючись до ІІ- г о:

А це хто такий?

ІІ ведучий :

А хай відгадають наші глядачі:

Гетьман, лицар він удачний,

Зажив слави він на морі,

Визволяв братів з неволі

Звуть його Петром, всі знають –

Конашевич-Сагайдачний

ІІ ведучий:

І був поет такий, що бачив

Усе, що вкрито нині сном,

Як Конашевич-Сагайдачний

Стояв на смерть під Хотином.

Тут він рубав ворожу зграю,

Та шабля більше не сестра,

І він поранений вмирає

На гострім березі Дністра.

ІІІ ведучий: 

І вже наш гетьман за імлою,

Де лік історія веде,

там в пісні «Яром-долиною»,

Та в пісні він попід горою

Іде позаду він, іде.

ІV ведучий:

Іде, чи їде?

Пісню хором

Несе козацтво, як вогонь,

Туди, де ворог під Самбором,

Родинні Кульчиці його.

І ведучий:

Живе у пісні славний батько,

Здається, зараз, підійде

І запитає: «Ну, нащадку,                       (ці слова говорить Сагайдачний)

На що ж ти проміняв себе?

Ти сокіл? Чи дністровська жаба?

Ти син Вкраїни, чи свистун?

Я жінку проміняв на шаблю

Не лиш на люльку і тютюн.

Я в братство записав козацтво!

Я з ним за ворогом гасав!

Я не міняйло! Все багатство

На рідну школу записав.

Шаблями записали школи,

Бо я нових людей хотів,

Щоб не соромились ніколи

Своєї мови і батьків.

Ми землю дорогу любили,

Стояли твердо за своє

І щось для вас таки зробили,

Коли ще ви на світі є!»

Звучить фрагмент пісні «Ой, на горі та й женці жнуть…»

Дівчина:

Чи не той то хміль,

Що коло тичин в’ється?

Ой, той то Хмельницький,

що з ляхами б’ється.

Чи не той то Хміль, що по пиві грає?..

Ой, той то Хмельницький

Що ляхів рубає,

Чи не той то хміль,

Що у пиві кисне?

Ой, той то хмельницький, що ляшеньків тисне.

Дівчина:

Гей, поїхав Хмельницький

К Золотому Броду, -

Гей, не один лях лежить

Головою в воду.

«Не пий, Хмельницький, дуже

Золотої Води, -

Їде ляхів  сорок тисяч

Хорошої вроди»

Виходить Хмельницький:

А я ляхів не боюся

І гадки не маю –

За собою великую

Потугу я знаю.

Ой, втікали вражі ляхи –

Погубили шуби

Гей, не один лях лежить,

Вищиривши зуби!

Становили собі ляхи

Дубовії хати, -

Ой, прийдеться вже ляшенькам

В Польщу утікати.

ІІІ ведучий до ІV:

Невже це сам Богдан хмельницький?

ІV ведучий.

 Схоже на те. Давай перевіримо, але візьмемо допомогу залу.

Друзі, ми хочемо перевірити, чи це справді – Богдан Хмельницький. Що нам у нього спитати?

Вікторина:

1.     Коли народився Богдан Хмельницький (1595)

2.     Місце народження (Чигирин)

3.     Повне ім'я (Богдан Зиновій)

4.     По батькові (Михайлович)

5.     Місце прописки (Суботів)

6.     Освіта (пристойна – братська школа в Києві та єзуїтська – у Львові)

ІІ Ведучий:

Так вірно все сходиться.

Богдан Хмельницький.

А тепер я запитаю, чи знаєте ви своє минуле.

1. Хто такий – козак?

2. Хто такий – гетьман?

3. Що символізувало владу гетьмана?

4. Як називалася улюблена картина українського народу?

5. Як називається козацький човен?

6. Коли почалася національно-визвольна війна українського народу проти Польщі?

7. Як називалася Українська козацька держава?

Хмельницький:

Молодці, козаки й козачки. Відправляй уже мабуть усе наше славне товариство назад, в минуле, згадали, не забули, пам’ятайте, де ваша слава, слава україни. Прощавайте!

Звучить козацький марш.

ІІІ ведучий:

Ой, по нашій Україні

То не води грають сині, Не шумить так гай –

То козацтво йде завзяте

Волі-долі добувати,

Боронити край.

ІV ведучий:

Хоруговці вітром мають,

Збруї ясні в сонці сяють,

А огонь в очах –

І над ними ген горою

Сизий сокіл мчить стрілою

В піднебесний шлях

І ведучий:

Грають сурми, вітер віє,

Шепчуть трави степовії,

Шовком стелять путь.

Перед ними ворог лютий

Поза ними – край закутий

Сотки волі ждуть.

ІІ ведучий:

Маршерують, збруя дзвонить,

Жвава пісня тугу гонить

Із завзятих серць -

А з-під хмари ген високо

Сизий сокіл вцілив око

На козацький герць.